Тема: Рюноске Акутагава .«Павутинка». Філософський зміст твору. Підтекст.

14 квітня (Зарубіжна література 7 клас)

(Дату та тему уроку записуємо в зошит)

Вправа "Уважний читач"

Завдання. Прочитайте речення. Будьте уважні. Знайдіть і виправте помилки в кожному реченні. Відповіді запишітьу зошит.

1. Одного дня самотній Будда знічев’‎я походжав берегом річки  Лотосів.

2. У раю був обід .

3. Той Кандата, великий імператор , за життя грабував  людей, підпалював їхні поля  й учинив чимало інших добрих справ .

4. Якось, мандруючи лісом, він побачив, як через дорогу  повзе жучок .

5. Там, на дні пекла, у Крижаному  озері борсався Кандата.

6. Вгледівши над головою павутинку, Кандата на радощах аж весело заспівав .

7. А тим часом купки  грішників видиралися з темряви над Кривавим озером.

8. І Кандата щосили закричав: «Гей, грішники, чіпляйтеся міцніше і лізьте швидше вгору! ».

9. Але тої ж миті павутинка зненацька полетіла вгору, і Кандата, закрутившись дзиґою, швидко опинився в раю .

10. Обличчя Будди просвітліло , і він пустився йти далі.

11. Мабуть, добродушним  здався йому Кандата.

12. У раю бралося до вечора .

- Чому павутинка райського павука названа «чарівною сріблястою ниткою»? Невже вона могла врятувати такого лихого грішника? (Вона дійсно мала б бути чарівною, щоб дістатися з раю до самого пекла (вона з’‎єднує ці світи в єдиний гіперпростір), і мати неабияку міць і силу, щоб витримати непомірну вагу грішників.

«Срібляста нитка» - у східних філософіях це нитка, яка тримає життя людини.

Порівняйте з міфами Давньої Греції (нитки, які пряли Мойри).

Павутинка-нитка - образ-символ:

на земному шляху Кандати лише одна добра справа;

нитка долі, один кінець якої - в руках людини, інший - у владі вищої сили, провидіння;

зв'язок між світами: рай - земля - пекло.

- Що вам відомо про символічне значення павука і павутини у світосприйнятті японців?

Цікаво знати!

Павук для японців (з позицій буддизму) - Великий Ткач, Творець світу, його центр; посередник між світами, простором і часом; символ мудрості; символ життя - пряде нитку Долі.

Павутина (з позицій буддизму) - символ сходження, підйому (синонімічні поняття - гора, хрест, драбина, дерево, ліана); нитка Доля, якою Великий Ткач (павук) прив’‎язує людей до павутини життя (минуле - теперішнє - майбутнє); символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль, що уособлює собою творіння і розвиток.

Висновок: на відміну від християнства, в буддизмі навіть грішник має шанс на порятунок, завжди є надія припинити страждання. Цей шанс - справжнє диво (дивний збіг обставин, подій, ситуацій), дарунок долі, який випадає раз на віку, але в житті грішника має бути бодай одна добра справа.)

- Інше питання: чи зуміє людина скористатися цим шансом і зробити правильний вибір? Дізнаємося більше про грішника Кандату, щоб відповісти на це запитання.

- Чи можна фізичні страждання вважати спокутою гріхів? (Цього замало. Людина має щиросердно розкаятися; своєю смиренністю та покорою довести це, усвідомити свій гріх і захотіти його спокутувати.)

- Чиїми очима ми спостерігаємо за стражданнями Кандати у пеклі? Чому саме з цих позицій автор показує муки запеклого грішника? (Очима Будди: «Стоячи на березі озера Лотосів, Будда від початку до кінця стежив за цією сценою».)

- Чому страждання грішника-лиходія порівнюється з корчами жаби перед смертю? Чи спокутує свої гріхи Кандата? (Він розплачується за свої криваві гріхи. Його кара заслужена і справедлива. Але є й інший бік медалі, що, скоріше за все, вказує на небажання Кандати мінятися. Він був і залишається лиходієм, бридким, як жаба.)

- Лише один раз Кандата поглянув угору. Чи можна цю дію розцінювати як перший крок до спокути? (І так, і ні. Безперечно, погляд угору - це погляд, звернений до неба, у вічність. Можливо, це перше неусвідомлене прагнення до спокути, за якою - надія на порятунок. Але художня деталь «якось ненароком» свідчить скоріше про випадковість, неусвідомленість дій Кандати. І читач не вірить у зміни в Кандаті.)

- Чи здогадався лиходій, для кого призначено цю павутинку і за що? (Точної відповіді в тексті немає. Але він «на радощах аж сплеснув у долоні». Є можливість вибору. Більш того, цей негідник за земного життя звик виплутуватися із найгірших ситуацій.)

- Про який вибір йдеться? Чим павутинка, що звисає згори, є для Будди, і чим вона є для Кандати?

Образ павутинки у сприйнятті персонажів новели Рюноске Акутагави
Павутинка у розумінні Будди	Павутинка у розумінні Кандати
усвідомлення та спокута гріхів	можливість вибратися з пекла
свідоме прагнення до змін	«не доведеться страждати на Шпилястій горі і потопати в Кривавому озері»
порятунок душі за добрі вчинки	можливість опинитися в раю
духовне сходження	Перервана павутинка - неможливість духовних змін Кандати
моральна відповідальність за свої дії	порятунок від фізичних страждань

- Чи справді павутинка, яку спустив із раю Будда, є порятунком, дає можливість втечі від страждань? Коли це може стати реальним? Чому читач не вірить у те, що Кандата покине пекло? Чому весь час, поки Кандата дереться вгору, читачеві самому хочеться розірвати рятівну павутинку? (Павутинка - лише підказка, шанс. Можливо, випробовування. Порятунок в руках самого героя, адже від себе не втечеш, і за будь-яких обставин доведеться відповідати за скоєне. Тепер лише від Кандати залежить, чи пройде він шляхом сходження, чи знайде він у собі сили боротися зі злом у собі в ім’‎я добра. Ми не віримо героєві. Він дереться нагору, щоб потрапити до раю!?.)

- Яка відстань від пекла до раю? Чи дійсно це «не одна тисяча рі»? Який підтекст приховано в цій художній деталі?

- Яким був підйом Кандати вгору? Чому це виявилося нелегкою справою? («такому лиходієві, як Кандата, до цього не треба було звикати». Він докладає лише фізичних зусиль для порятунку: «мерщій учепився», «відчайдушно почав дертися», спочатку лізе легко, невимушено, з явним задоволенням, адже це звична для нього справа, «та хоч як він силкувався», «зіп’‎явшись трохи», «втомився», «не міг рукою ворухнути». Спокута потребує зусиль не стільки фізичних, скільки душевних, духовних.)

- Чи розуміє це Кандата? (Ні. Навпаки, він переконаний, що вибереться із пекла й потрапить до раю.)

- Чому під час перепочинку Кандата поглянув униз? У чому полягає смислова символіка цього епізоду? (Грізне видовище пекла, відчай, біль і гнітюча тиша змушували Кандату, як й інших грішників, ціпеніти. Зараз же він «зраділим, як ніколи, голосом прокричав: «Наша взяла! Наша взяла!» Він подолав лише незначну частину шляху, але говорить так упевнено, наче досягнув бажаного. Кандату морок міцно тримає. Автор переконаний, що такого покидька не можна рятувати. Проте гуманізм просвітленого Будди не може навіть таку наволоч, як Кандата, позбавити шансу змінитися.)

- Чому саме в цю хвилину Кандата помітив інших грішників, що підіймалися вгору? Оцініть ідею авторського задуму. (Все життя Кандата ненавидів людей. Тому дану ситуацію можна розцінювати як випробовування на людяність та співчуття, милосердя.)

- Чому Кандата звертається до інших утікачів з пекла зі словами «Гей, грішники!» (Не вважає себе одним із них: «Гей, грішники!» - це всі інші, крім нього. Себе він уже причислив до праведників, місце яким - у раю. Мислить егоїстично: «Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї?»)

- Чому обірвалася павутинка? Для кого з героїв це стало несподіванкою? Про що цей факт говорить читачеві? (Кандата не доклав жодних зусиль для свого порятунку, за що знову був відправлений у пекло. Здається, назавжди.)

- Чому обірвана павутинка так і продовжує висіти над пеклом? (Ниточка обірваної павутинки висить над пекельною безоднею як нагадування про інше, райське життя, про те, що право на прощення людина повинна відстоювати перш за все в поєдинку із собою, про те, що егоїзм - страшне зло, поки людина підвладна цьому злу, вона приречена на вічне пекло.)

- Чи могла вціліти павутинка? За якої умови? (Павутинка могла б уціліти, якби була укріплена добром.)

- Чи можна зміст новели вважати повчальним? Які ознаки притчі ви в ньому помітили? (Відповіді учнів узагальнюються і доповнюють схему-опору про особливості жанру, унаочнюють її прикладами з тексту.)

Висновок: новела Р. Акутагави «Павутинка» має притчовий характер. Тому її високий повчально-філософський сенс зрозумілий представникам будь-яких культурно-історичних формацій.

Поміркуйте!

1. Від кого (чого) залежить моральний злет або падіння людини? Як митець вирішує проблему моральної відповідальності?

2. Яким чином, за Р. Акутагавою, можна побачити справжнє обличчя людини? 

Відповіді на ці два питання запишіть у зошит і вишліть мені.